Віктор Бойко: ніколи не претендував на слова подяки чи похвалу сусідів, просто завжди старався помічати і робити те, повз що звично проходило безліч інших
Таких людей, як цей семидесятирічний чоловік, мешканець провулку Горького, що в Зінькові, Віктор Бойко, не так і багато на кутку Гусаківка. Він ніколи не претендував на слова подяки чи похвалу сусідів, просто завжди старався помічати і робити те, повз що звично проходило безліч інших.
Кожної весни Віктор Гаврилович разом із дружиною та сусідами Морозами наводить лад на кладовищі, прибирає на могилах, до яких уже нікому приходити: вирубує поросль, поправляє хрести, бореться із чагарями.
Улітку, коли здоров’я було краще, чоловік нерідко брав до рук косу і викошував траву. Незмінним його обов’язком був до самої зими догляд за братською могилою.
Любить він на вільному місці біля беївського кладовища, поруч якого мешкає, насаджувати фруктові дерева, або допомагає вижити тим, які насіялися тут самі – випилює сусідів-шкідників, скошує траву. Сусідам, де бачить вільну територію біля обійстя, понасаджував горіхів.
А цієї весни, побачивши, що працівники відділу благоустрою міської ради вийшли на прибирання цвинтаря, теж не міг залишитися у стороні – взяв до рук бензопилу і допоміг очистити посадку від заростей.
От лише позувати перед фотокамерою чоловік навідріз відмовляється, каже, що не модель, йому, мовляв, сокиру у руках легше втримати, аніж кілька секунд посмішку на обличчі.
На фото – сліди посильної допомоги Віктора Бойка своєму місту.
